Студенти факультету сходознавства відвідали Київський храм свідомості Крішни
У суботу, 19 березня, в рамках ознайомчого курсу про релігії України, Київський храм та духовну академію свідомості Крішни відвідали студенти факультету сходознавства Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка на чолі з викладачем Тараном Макаром.
Спочатку гості скуштували смачний прасад, а потім ректор академії Абгінандана дас протягом декількох годин розповідав студентам про основи філософії гаудія вайшнавізму і відповідав на різноманітні запитання студентів, які стосувалися реінкарнації, карми, шлюбу, відношення вайшнавів до інших релігій тощо. В кінці зустрічі задоволені гості отримали в подарунок Бгагавад-Гіту як вона є, сфотографувалися біля Шріли Прабгупади, подякували гостинним господарям і висловили надію на подальші зустрічі і плідну співпрацю.
Відгуки студентів
Вражень купа і запам'яталось багато. На жаль, ми не побачили всього у повній мірі, але і цього для екскурсу вистачить і навіть більше. День був холодним, але як тільки ми зайшли то відразу забули про погоду ззовні і тому подібне. Ти потрапляєш в теплу будівлю в якій все незвично. Вона тепла не тільки температурою, а й людьми, що там знаходяться. Вони відкриті, посміхаються, на своїй хвилі, в них своя філософія, добрі...і їх багато (нас запевнили, що на свята їх набагато більше). Що кидається в очі відразу при входженні в храм свідомості Крішни? Люди, що ходять повністю босими там, де ще не треба роззуватись (так, треба було роззуватись). Далі ти піднімаєшся східцями до величезної зали, де сидять люди (чоловіки, жінки, діти) одягнуті по-різному. Першими мечуться в очі люди одягнуті в індійський одяг (жінки в сарі і чоловіки в дхоті, хоча там було більше елементів одягу...ну, ви розумієте), які спілкуються між собою, ходять туди-сюди, посміхаються. Майже всі сидять на підлозі (ми сиділи декілька годин перехрестивши ноги і це було цікаво, але потім ноги не слухались у декого). Ну, про прасад слів нема. Це було смачно, по-своєму, незвично, а ще постійно додавали по бажанню (для студента саме то). Звичайно, їжа вегетеріанська і вони пояснили майже все щодо прасаду і багато особливостей їх практики. Всі їли і благословляли словами "Харе Крішна!". Також, було приємним дуже хороше відношення до нас враховуючи те, що ми толком не розуміли що відбувається, і як нам правильно себе вести. Запах повітря був приємний через пахощі.
На жаль, спочатку ми не бачили божеств, але головний духовний вчитель Прабхупада виглядав вражаюче і реалістично на відстані 10-15 метрів (ми сперечались живий він чи це статуя), він сидів з розмальованим лицем (це статуя). Насправді, ця людина переклала "Бгагавад Гіту" і не тільки на англійську та показав її західному світу.
Що ж, ми закидували їх питаннями і вони давали широкі відповіді щодо їхньої філософії, особливостей, хто такий Прабхупада, про божества, а потім була неймовірна лекція з духовним вчителем Абхінандана Дасом (Абхінандана прабху). Було приємно з ним познайомитись. Він багато розповідав. Хоча все це було зв'язано "Бгагавад Гітою" та це було дійсно цікаво слухати. Під самий кінець нам вдалося побачити божеств. Вони вражають, також вражає алтарь на якому вони знаходяться. Це дійсно храм свідомості Крішни, і люди там знають, що роблять... Мабуть, це словами не передати.
Ми ніби потрапили до іншого світу і аж не віриться, що це лише кусочок того, що ми могли побачити, і менше шматочку всього різноманіття Сходу. Враження неймовірні, але відчувається втома, бо день був насиченим. Харе Крішна!
Велике спасибі Макару Анатолійовичу Тарану , що він пішов з нами в храм свідомості Крішни, як і обіцяв, а якщо брати вище, то дякуємо йому і Купчику Олегу Романовичу за те, що вони взагалі організували таку ідею по відвідуванню східних храмів та інших цікавих місць.
Жуковський Іван
http://vk.com/orientalism_knu?w=wall-101398872_581%2Fall
Що ж. Вже кілька відгуків є, але я поспішаю залишити і свій. Вчора відбулася дуже незвичайна та цікава подія для нас - наша група сходознавців мала чудову можливість відвідати храм кришнаїтів. Від цього заходу дійсно залишилося дуже багато вражень. Я не буду описувати усю церемонію, адже у попередніх відгуках цьому було приділено достатньо уваги.
Мені хотілося б, перш за все, передати власні відчуття, які й досі мене переповнюють. Перше, що привернуло увагу - незвична архітектура самого храму і місце його розташування - вдалині від шумного та метушливого міста, на підвищенні, що вже створювало відчуття сакралізації та окремішності цього місця. Ще більше це відчуття поглибилося, коли ми піднялися на другий поверх у головну залу. У храмі багато вікон, через які вся будівля заповнюється світлом. Цьому сприяла і сонячна ясна погода. У храмі дійсно створена особлива атмосфера, яка допомагає всебічно поринути у цю віру. Справжнім відкриттям стали кришнаїстські традиції - їжа та спосіб її прийому- сидячи на підлозі, одяг( який, до речі, дуже личив і сподобався нам, дівчатам), мелодія і обряд виконання мантри(я за кілька днів до цього якраз слухала кілька різних мантр, вони дійсно вражають своєю глибиною впливу на внутрішній світ), статуї Вчителя та божеств, які дуже гарно прикрашені квітами. Вразило те, що серед присутніх були представники усіх поколінь- від маленького хлопчика до літніх людей, зовсім різної зовнішності та, як виявилося, професій. Однак, недивлячись на це, відчувалась єдність усіх присутніх у залі, адже вони були об'єднані єдиною вірою та світобаченням. Звичайно, найголовнішою та найбільш інформативною частиною було наше спілкування з духовним вчителем та ректором академії Абхінанданою Дасом. Було неймовірно цікаво та приємно слухати його розповідь про основи та головні принципи вчення кришнаїтів. Він розповів дуже важливі речі про саму людину,усю багатогранність її створіння та буття, які варто було б знати кожному. Основою цієї віри є уособлення духовності у душі, яка є найголовнішою складовою людської істоти, вона, безперечно, є більш значимою ніж наша матеріальна оболонка - тіло. Це справді унікальна філософія людського буття, осягнути яку можна лише тонким внутрішнім зором. Це духовна мудрість, створена поколіннями видатних мислителів-кришнаїтів.
Ось такі відчуття залишилися після того чудового дня. Хоча у кожного із нас склалося власне враження та думка стосовно усього побаченого та почутого, проте я з упевненістю можу сказати, що це був великий досвід для усіх нас, який розширив наш світогляд і, можливо, у когось все ж таки хоч трохи змінив сприйняття цього світу( про себе я це точно можу сказати). Він особливо важливий для нас, як для майбутніх істориків- сходознавців, адже цей захід поглибив наше розуміння Сходу. Протягом усього перебування там тебе охоплювало прекрасне відчуття спокою, просвітлення та легкості. Душа немов наповнювалася світлом та радістю розуміння чогось такого надважливого, що недосяжне розуму, і можливо лише відчути. Не хотілося вже іти, і можна було б ще так пару годин сидіти і вести бесіду з учителем. Є бажання повернутися та поринути у цю унікальну атмосферу знову, ще глибше ознайомитися з цією культурою. Висловлюємо велику вдячність Макару Анатолійовичу за організацію цієї зустрічі і, звичайно, усім з ким ми мали радість познайомитися в цей день!
http://vk.com/orientalism_knu?w=wall-101398872_587%2Fall
Сорохтіна Марія
У суботу, 19 березня, ми мали змогу відвідати кришнаїтів. Прийшло аж 18 людей і в супроводі Тарана М.А. ми побачили храм кришнаїтів, почули розповіді про їхнє життя, їхні обмеження та вчення. Тепер по порядку: спочатку ми дуууже довго йшли, було холодно, і в кінці – кінців ми минули наший храм і довелося повертатися назад. Храм виглядає трохи незвично, його видно з усіх сторін, потрапивши у нього нам довелося зняти взуття, потім нас повели на молитву. В залі, де проходила молитва, стояла статуя (нежива), сиділо в залі 2 ряди жінок і 2 ряди чоловіків, наша група сиділа між ними ( більшість кришнаїтів була вдягнена традиційно). Нам дали пластмасові миски, склянку і ложку (одну ложку на всі страви), потім пройшов чоловік – кришнаїт, який нас обслуговував. Нас пригощали супом, салатом з капусти (в ньому було багато олії) і ще стравою з картоплі, капусти тушкованої, моркви, буряка (овочі всі натерті, лежали шарами), а зверху – шматочки сиру. На солодке – суміш сиру і з соняшниковим насінням (було воно рідке, може з молоком), і ще був узвар без цукру. На мій погляд, їжа дуже специфічна на смак, як на мене, суп був найсмачніший. Вона є священною, тому нам дали пакети, щоб ми її забрали додому, якщо не доїмо. Багато людей, поївши, покинули храм, виглядало так наче вони просто прийшли поїсти, але один кришнаїт нам сказав, що ці люди були вже на молитві і тому вони пішли. (хоча все одно залишається питання: вони просто прийшли поїсти чи справді ще й молилися?), потім я звернула увагу на те, що в цій залі стоїть великий «ящик» для пожертв, у ньому лежало чимало грошей, а чоловік - кришнаїт, як ведучий, виголошував різне: молитви, побажання, вакансії на роботу, по – моєму, робота стосувалася редактування текстів, (ще хочеться додати, що коли люди покидали залу, у цього чоловіка в руках була велика сума грошей, мабуть давали пожертви при виході із залу). Потім нас повели в кімнату, де ми сіли по колу, а в центрі сидів ректор, він розповідав про їхнє вчення. Не буду вдаватися у подробиці, але скажу: коли він говорив було цікаво, але в певний момент я чогось почала засинати, голос у нього такий був, що спати захотілося, після кожної фрази, він повторяв слово «розумієте», і зачитував нам уривки з Бгаґавад - Ґіта, до речі, він казав, як його звати, але ім’я було таке складне, що я не запам’ятала. Він сказав, що у нього є сім’я, а у вільний час він сюди приходить, а взагалі працює в сфері освіти. Основні обмеження про які він нам сказав: не можна вживати наркотики, тютюн, м'ясо (вони вегетаріанці), забороняються позашлюбні відносини. В кінці, він і ще один кришнаїт подарували нам книгу Бгаґавад – Ґіта (сказав, що пожертвувань не треба, отже, зазвичай беруть пожертвування), і запросили на свято 20 березня, і сказав, що надіється, що ми ще прийдемо і будемо продовжувати наші стосунки.
Отже, в цілому, враження залишилися приємні, бо це щось нове, що ми побачили зсередини, їхні танці і музика (мантри) мене радують, і одяг у них дуже гарний, однак залишилася низка питань, які мене дуже турбують, і породжують різні сумніви. Хочеться подякувати Тарану Макару Анатолійовичу за присвяту вихідного суботнього дня студентам – першокурсникам, за можливість побачити і відкрити щось нове для себе.
Бірюк Наталія
